Інтерес до здійсненої нами навколосвітньої подорожі і, зокрема, моєї книги виник у польських колег. У журналі "Яхтинг" вийшла друком рецензія на книгу.
Пропоную її переклад.
Валерій Петущак
Через три океани
Перша навколосвітня подорож
Під бандерою (прапором) незалежної
України
Варшава 2013
Богдан Собко
Кожен про щось мріє. Однак, загалом, це найкраще прагнення залишається нереалізованим. Бракує часу, фінансів. А, здебільшого, брак сили волі та послідовності. Дехто все ж виконує мрію та стає щасливим.
Один з таких – український яхтсмен Валерій Петущак. Майже все життя провів в Києві, далеко від моря. Перш ніж вирушити в рейс свого життя, він лише один раз виходив в океан. Інженер кібернетик по професії в новій посткомуністичній реальності заснував фірму, завдяки якій зміг зібрати кошти на придбання яхти й на рейс. Невелика 9-метрова яхточка «Лелітка» (українською «Блистка») стала на чотири роки плавучим домом Валерія та його дружини. Хоча згідно первинного задуму це повинно бути плавання яхтсмена-одинака.
На невибагливій яхті під час подорожі виникали технічні проблеми, які потрібно було вирішувати, виходив з ладу двигун. Незважаючи на ті або інші завади Валерій та його Екіпаж (як здебільшого кличе її капітан) ніколи і гадки не мали перервати рейс та повернутися додому. Про силу духу українського яхтсмена свідчить і те, що не спокусився можливістю стати українським емігрантом в Австралії. Одисей мав свою Ітаку, тому не дослухався співу сирен. Валерій мав своє житло в Києві, куди хотів повернутися.
Перечитав вже багато, дуже багато спогадів про різні рейси, але жоден з них не захопив мене так, як опис цієї подорожі. На кожній сторінці вабить відчуття гумору автора, ставлення до себе й світу, сарказм, а часом іронія. Ані сліду песимізму, браку віри в себе і в успіх свого наміру. Не змінила тієї оцінки певна шерехатість перекладу, місцями недостатня точність професійної термінології. Перекладачка виконала свою працю напевно найкраще як змогла, бо не знається в яхтингу. Хоч іноді з’являються тлумачення, які я не зрозумів.
Привабливість цієї книги у висвітленні талану й позитивної енергії багатьох людей. Польське видання цієї книги стало можливим завдяки зусиллям доктора Марка Тарчинського. З Мареком та його дружиною Івонною познайомились у травні 2012 р. на вітрильних курсах Горках Заходних. На цих курсах деякі задавалися питанням: навіщо нам ці курси яхтових рульових. Однак панство Тарчинських склало іспит вельми успішно. Не минув і квартал, як Марек та Івонна розповіли мені про свій рейс. Вдвох (не рахуючи пса) на 26-футовій кильовій яхті перетнули Біскайську затоку.
Беремо приклад з Петущаків та Тарчинських. Чому не варто боятися власної мрії – прочитайте книгу Валерія – вона це доводить.